Блокування Ормузької протоки спровокувало ланцюгову реакцію на глобальному нафтовому ринку. Світ переходить до розкуповування стратегічних резервів, ціни стрімко зростають, а Іран послідовно використовує енергетичний чинник як інструмент тиску США.
Такою думкою з редакцією BeInCrypto поділився Ігор Юшков – провідний аналітик Фонду національної енергетичної безпеки, експерт та викладач Фінансового університету при Уряді РФ.
Через протоку – чверть світової нафти
За словами Ігоря Юшкова, Ормузька протока є однією з ключових артерій нафтового ринку: через неї проходить близько 25–26% світової морської торгівлі нафтою, або близько 20–22 млн. барелів на добу. Його перекриття неминуче вдарило світової стабільності і породило серйозний дефіцит пропозиції.
У перші півтора тижні ринок існував за рахунок нафти, що зберігалася в танкерах, зокрема російської. Експерт пояснює, що вона там була не з санкційних причин, а з суто економічних: у січні–лютому ціни були низькими, і власники воліли притримати сировину в очікуванні зростання котирувань — або через загострення ситуації навколо Ірану, або з настанням нового автомобільного сезону в квітні.
Коли танкерні запаси вичерпані, світ перейшов до розкуповування стратегічних нафтових резервів — і це саме стало додатковим драйвером зростання цін. Трейдери розцінюють необхідність їх розтину як сигнал погіршення ситуації та заздалегідь скуповують ф'ючерси. При цьому самі резерви не ліквідують дефіцит, а лише відкладають його наростання: чим більше вилучено зараз, тим масштабніше доведеться заповнювати запаси пізніше, що створить додатковий попит та новий тиск на ціни.
Іран б'є за цінами
Ігор Юшков переконаний: Іран реалізує тактику максимізації нафтових цін цілком свідомо. Логіка проста — чим дорожче паливо на американському ринку, тим сильніша критика на адресу Трампа, тим нижчі рейтинги республіканців і тим вища ймовірність їхньої поразки на проміжних виборах до Конгресу в листопаді. Час працює не на користь Вашингтона.
Саме тому, на думку аналітика, Іран завдає ударів по нафтогазових об'єктах країн регіону — не через особливу ворожість до них, а задля додаткового тиску на котирування. Ринок закладає в ціни тривалий період дефіциту: навіть коли протока відкриється, велике питання — скільки нафти реально вдасться видобути, якщо великі родовища та експортні термінали будуть пошкоджені.
Експерт не виключає, що Іран спробує задіяти єменських хуситів для розширення зони дестабілізації. Можливі сценарії — перекриття Баб-ель-Мандебської протоки на виході з Червоного моря до Індійського океану або атаки на нафтопровід та експортний термінал Саудівської Аравії на Червоному морі, які зараз працюють на повну потужність. Удар по цій інфраструктурі здатний викликати нову хвилю паніки на біржах та ще більше посилити дефіцит.
Нафтопровід, що веде через Саудівську Аравію до Оманської затоки, за даними Ігоря Юшкова, вже фактично зупинено — відвантаження припинилося через іранські удари. Така сама доля може чекати і маршрут на Червоне море.
Російська нафта у виграші
На тлі кризи становище російського нафтового експорту суттєво покращилося. Ігор Юшков зазначає, що Росія заробляє більше — подорожчали усі сорти, а розрив у ціні між російською нафтою та еталонними марками скоротився. Urals, головна російська експортна марка, яка ще недавно продавалася з дисконтом до Brent близько $10 за барель, тепер торгується з премією.
Причина — гостра конкуренція за російську сировину між Індією та Китаєм, на яку припадає близько 90% нафтового експорту країни. Світовий ринок зазнає дефіциту саме важких сірчистих сортів: їх традиційні постачальники — Іран та Венесуела — перебувають під санкціями. Російський Urals, який дає гарний вихід світлих нафтопродуктів, виявився вкрай затребуваним — і за нинішніх умов це конвертується у додатковий виторг для російського бюджету.