Засновник Wirex Павло Матвєєв прокоментував зростання популярності No-KYC і Low-KYC криптокарт, зазначивши, що за «приватними» продуктами найчастіше стоять старі схеми, переупаковані під нову маркетингову риторику. За його словами, на ринку не з'явилося принципово нових рішень, а користувачам пропонують ті ж моделі, які неодноразово запускалися та закривалися у минулому.
Матвєєв наголосив, що займається інфраструктурою криптокарт з 2014 року та спостерігав десятки подібних проектів. Більшість із них припиняли роботу після втручання регуляторів та платіжних систем, залишаючи користувачів та партнерів із заблокованими засобами.
Як один поширений механізм експерт виділив одноразові подарункові карти. По суті вони аналогічні продуктам великих маркетплейсів: баланс поповнюється 1 раз і витрачається без можливості повторного поповнення. Незважаючи на підтримку Visa та Mastercard, такі картки мають обмежену прийнятність у торгових точок та часто залишають користувачам невикористані залишки.
За словами Матвєєва, основний прибуток у цій моделі формується за рахунок комісій на поповнення у розмірі 3%-7% та утримання невикористаних коштів через комісії за неактивність, які можуть досягати 3%-5%. Втрата частини балансу закладена у бізнес-модель спочатку і не вважається технічною помилкою.
Другим поширеним форматом він назвав корпоративні картки, замасковані під роздрібні продукти. Такі програми спочатку створюються для компаній та службових витрат, але через посередників пропонуються приватним користувачам як «глобальні стейблкоін-карти» з мінімальною перевіркою.
Експерт пояснив, що подібні продукти оформляються через офшорні юрисдикції та дозволяють обходити стандартні вимоги щодо комплаєнсу. Користувачі отримують доступ до високих лімітів, відсутності розширеної перевірки та спрощеної процедури поповнення. У рамках власного тестування Матвєєв отримав картку з місячним лімітом близько $1 млн, що, за його словами, неможливе для звичайного роздрібного клієнта.
Дохід у цій моделі формується за рахунок платних тарифів, підвищеного інтерчейнджу за корпоративними програмами та комісій за конвертацію валют, які можуть становити 2%-4% з кожної операції поза доларом США.
Матвєєв наголосив, що всі подібні рішення поєднує обмежений термін життя. У міру зростання обсягів та уваги з боку регуляторів такі програми потрапляють під перевірки та часто закриваються у стислий термін. Внаслідок цього страждають як користувачі, так і компанії, які будували продукти на нестабільній інфраструктурі.
На його думку, ключове питання для проектів полягає не у швидкості випуску карток, а в їхній стійкості у довгостроковій перспективі. Відсутність повноцінного комплаєнсу робить бізнес уразливим та створює високий ризик раптової зупинки роботи. На завершення Матвєєв зазначив, що надійна регуляторна та технологічна база є основою для сталого розвитку карткових продуктів.