Експерт із продуктів і зростання Акаш Гупта вважає, що недавній розпродаж на ринку криптовалют був помилково сприйнятий як суто нативна подія. За його словами, реальна причина полягає у розгортанні багаторівневої стратегії carry trade (кері-трейд), реалізованої великим традиційним фінансовим учасником. Ключ до розуміння того, що відбувається, на думку Гупти, лежить не в графіках цифрових валют, а в ланцюжку фондування та взаємозв'язку кількох ринків.
Згідно з його описом, одна із структур, що базується в Гонконгу, приваблювала фінансування в японській ієні (JPY) під 0,75%, що стало найвищою ставкою Банку Японії за останні 30 років. Ці кошти використовувалися для побудови складної позиції одразу в 3-х класах активів: опціонах на IBIT, криптовалютах на Binance та дорогоцінних металах. Усі елементи стратегії пов'язані однією валютою фондування і залишали простору помилок при зміні макроумов.
Перші ознаки проблем з'явилися 10 жовтня, коли обсяг ліквідацій на крипторинці досяг рекордних значень. Після цього, за словами Гупта, прайм-брокер дав учаснику угоди обмежений час на відновлення позицій. У відповідь ставку було зроблено на ринок дорогоцінних металів, який раніше показував сильне зростання. Однак ця спроба компенсації ризиків лише збільшила вразливість усієї конструкції.
Ситуація різко погіршилася після висування Кевіна Уорша на посаду голови ФРС наприкінці січня. Ринок інтерпретував це як сигнал до жорсткішої доларової політики. У результаті золото та срібло показали різке падіння, що перетворило захисну частину стратегії на додаткове джерело збитків. Тиск на баланс посилився, а вимоги щодо маржі стали неминучими.
На думку дослідника, кульмінацією став єдиний маржин-кол, який торкнувся відразу криптовалюти, опціони та сировинні активи. Гупта звернув увагу на те, що у січні було знято обмеження на позиції в опціонах IBIT, що дозволило сконцентрувати надмірний ризик в одному інструменті. Саме ця особливість інфраструктури, на його думку, уможливила масштабний каскад примусового продажу. Експерт підкреслив, що ключова проблема полягає не в особистості учасника угоди, а в фінансовій архітектурі. Дешеве фондування, концентрація ризиків у ETF та низька ліквідність на окремих ринках призвели до ефекту доміно.